(07. 12. 1957, с. Коляди, Полтавська обл. – 16. 05. 2018, м. Київ)
На 61 році життя раптово помер член Наукової ради ІПММФ д-р фіз.-мат. наук Сергій Коляда. Попри те, що С. Коляда не досяг високих кар’єрних висот в науці за українськими мірками (зокрема, так і не був обраний член-кореспондентом НАН України попри декілька спроб), він є одним з найвідоміших у світі серед сучасних українських математиків. На мою думку, в Україні на теперішній час нема жодного спеціаліста в галузі чистої
математики, який би був настільки відомий серед світової математичної спільноти та мав такий високий авторитет як С. Коляда. Яскравим підтвердженням факту визнання наукових досягнень С. Коляди міжнародною математичною спільнотою є те, що авторитетна наукометрична база Scopus фіксує понад 630 цитувань його праць у 500 наукових працях по всьому світу (станом на липень 2018 р.). Серед теперішніх українських математиків лише одиниці мають стільки цитувань. Зокрема, його праці присвячені парам Лі-Йорка (Li-Yorke pairs), чутливості Лі-Йорка (Li-Yorke sensitivity) та топологічній ентропії мають сотні цитувань у авторитетних міжнародних математичних журналах і по суті стали класичними роботами. Більш детально про математичну сторону праць Сергія можна дізнатися з огляду його багаторічного співавтора — професора Л. Сноги (L.,Snoha ), який поміщений на сторінці IПММФ. Іншим яскравим підтвердженням міжнародного визнання С. Коляди як визначного математика є те, що він протягом понад 15 років був
професором-візитором Інституту математики Товариства Макса Планка (Німеччина) — математичної установи світового рівня https://www.mpim-bonn.mpg.de/. Тобто майже щороку протягом цього періоду він мав можливість спілкуватися з провідними математиками світу, що є надзвичайно важливим у науковій діяльності, оскільки саме це дозволяє знати світові тренди та не опускатися до досліджень хуторянського рівня (саме цим займається переважна більшість науковців в Україні). До речі, саме цього року в цій установі відбулася конференція, тематика якої визначалася науковими інтересами Сергія https://www.mpim-bonn.mpg.de/node/7800/program?page=last і на конференції одна сесія була повністю присвячена його пам’яті (власне все планувалося до 60-річчя Сергія).
В певному сенсі доля С. Коляди як науковця є дуже нетиповою для України, принаймні для математики в Україні. Справа в тому, що абсолютна більшість наших провідних математиків відчуваючи відірваність математичного життя в Україні від світових тенденцій (це пов’язано не тільки з мізерним фінансуванням, а ще більше з совковим менталітетом та нездарністю наших наукових генералів), протягом 1990-х — 2000-х років виїхала на Захід (можна скласти довгий список лише з тих, хто покинув Інститут математики НАНУ, і
знайшов професорські посади у солідних закордонних університетах). Сергій завжди був українським патріотом і успішно працював на два фронти — в основному проводив дослідження в Інституті математики НАНУ (також читав лекції в КНУ ім. Тараса Шевченка) та майже щорічно на кілька місяців виїжджав у провідні математичні установи на Захід. Власне саме такий підхід до наукової діяльності нас поєднував: ми вважали, що сучасну науку треба творити в Україні на базі тісних зв’язків з математиками розвинутих
країн, а не емігрувати прикриваючись стандартними фразами про низьку зарплатню в Україні.
… Ми з Сергієм були знайомі ще з 1970-х років, коли навчалися у найвідомішій на той час фізико-математичній школі-інтернаті при Київському державному університеті (тепер: фізико-математичний ліцей при КНУ ім. Тараса Шевченка http://upml.knu.ua/). Власне познайомилися ми на футбольному майданчику — футбол у той час був найпопулярніший вид спорту серед учнів Феофанії (тодішня народна назва школи), потім разом продовжували футбольні баталії будучи студентам мех.-мат. факультету цього ж університету. Власне наші суто наукові інтереси ніколи не перетиналися, оскільки ми стали учнями двох зовсім різних лідерів тодішньої математичної науки в Україні: він був аспірантом О.М. Шарковського, а я — В.І. Фущича. Як наслідок, довгий час працюючи в одній і тій установі — ІМ НАНУ — ми практично не спілкувалися і кожен робив наукові дослідження у колі своїх колег. Лише після Майдану-1 в 2004 р. ми разом включилися в рух порівняно невеликої кількості науковців НАНУ, який мав на меті реформувати цю закостенілу совєтську організацію, та заснували неформальне ГО «За європейські цінності в українській науці» https://sites.google.com/site/ukrsci/home/koncepcia. Незважаючи на те, що реформування досі не відбулося (на теперішній час виглядає так, що НАНУ просто помре нереформованою), ми весь час намагалися якось збурювати хуторянське життя НАНУ, зокрема в нашому інституті. Сергій в цій справі досяг певних успіхів. Зокрема, після обрання президентом Київського математичного товариства (був на цій посаді 2008 — 2014 р.) відродив товариство http://www.mathsociety.kiev.ua/strucr-08.html яке було повністю мертве станом на 2006 р.. Після призначення його відповідальним секретарем «Українського математичного журналу» провів відповідні зміни у редакційній політиці, які дозволили цьому журналу вперше у своїй історії ввійти у список журналів наукометричної бази Web of Science та отримати імпакт-фактор. Проте його зусилля на більш радикальні зміни наштовхувалися на сильний опір адміністрації інституту, оскільки різко розходилися з совковими традиціями НАНУ.
Новий поштовх у нашій співпраці надав Майдан-2, оскільки після Революції гідності розпочалися ще активніші спроби реформування наукової та науково-технічної сфери в Україні. Зокрема, після прийняття нової редакції «Закону України про наукову та науково-технічну діяльність» ми вирішили взяти участь у конкурсі до новоствореного Наукового Комітету. Сергія висунула одна група науковців, а мене — на пропозицію Сергія висунула інша група. Ідея полягала в тому, щоб математику у цьому новому органі представляв незалежний фахівець, а не ставленик адмінапарату. На разі наш план було успішно реалізовано. Паралельно ми обговорювали можливість створення нової наукової громадської організації математичного спрямування, яка б могла певним чином впливати на розвиток науки в Україні відповідно до вищезгаданого закону та проводити певні заходи, які би сприяли міжнародному іміджу математики в Україні. Так було створено ІПММФ і до Наукової ради Інституту було обрано Сергія, а до Міжнародної наглядової ради — його колегу зі Словаччини професора Любомира Сногу. Планувалося саме в ьому році розгорнути діяльність ІПММФ. На жаль, Сергій раптово пішов з життя і роботу доведеться продовжувати вже без нього…
Див. більше інформації про С.Ф. Коляду у Вікіпедії
та на сторінці ІМ НАНУ
https://www.imath.kiev.ua/~skolyada/
Автор: Р.М. Черніга, Голова ІПММФ.